Размер шрифта:     
Гарнитура:GeorgiaVerdanaArial
Цвет фона:      
Режим чтения: F11  |  Добавить закладку: Ctrl+D
Следующая страница: Ctrl+→  |  Предыдущая страница: Ctrl+←
Показать все книги автора/авторов: Котляревський Іван Петрович
 

«Энеида», Иван Котляревский

Частина перша

  • Еней був парубок моторний
  • І хлопець хоть куди козак,
  • Удавсь на всеє зле проворний,
  • Завзятійший од всіх бурлак.
  • Но греки, як спаливши Трою,
  • Зробили з неї скирту гною,
  • Він взявши торбу тягу дав;
  • Забравши деяких троянців,
  • Осмалених, як гиря, ланців,
  • П'ятами з Трої накивав.
  • Він, швидко поробивши човни,
  • На синє море поспускав,
  • Троянців насаджавши повні,
  • І куди очі почухрав.
  • Но зла Юнона, суча дочка,
  • Розкудкудакалась, як квочка,
  • Енея не любила — страх;
  • Давно вона уже хотіла,
  • Щоб його душка полетіла
  • К чортам і щоб і дух не пах.
  • Еней був тяжко не по серцю
  • Юноні, — все її гнівив:
  • Здававсь гірчийший їйвід перцю,
  • Ні в чим Юнони не просив;
  • Но гірш за те їй не любився,
  • Що, бачиш, в Трої народився
  • І мамою Венеру звав;
  • І що його покійний дядько,
  • Паріс, Пріамове дитятко,
  • Путівочку Венері дав.
  • Побачила Юнона з неба,
  • Що пан Еней на поромах;
  • А то шепнула сука Геба…
  • Юнону взяв великий жах!
  • Впрягла в гринджолята павичку,
  • Сховала під кибалку мичку,
  • Щоб не світилася коса;
  • Взяла спідницю і шнурівку,
  • І хліба з сіллю на тарілку,
  • К Еолу мчалась, як оса.
  • «Здоров, Еоле, пане-свату!
  • Ой, як ся маєш, як живеш? —
  • Сказала, як ввійшла у хату,
  • Юнона. — Чи гостей ти ждеш?..»
  • Поставила тарілку з хлібом
  • Перед старим Еолом-дідом,
  • Сама же сіла на ослін.
  • «Будь ласкав, сватоньку-старику!
  • Ізбий Енея з пантелику,
  • Тепер пливе на море він.
  • Ти знаєш, він який суціга,
  • Паливода і горлоріз;
  • По світу як іще побіга,
  • Чиєхсь багацько виллє сліз.
  • Пошли на його лихо злеє,
  • Щоб люди всі, що прі Енеї,
  • Послизли і щоб він і сам…
  • За сеє ж дівку чорнобриву,
  • Смачную, гарну, уродливу,
  • Тобі я, далебі, що дам».
  • «Гай, гай! Ой, дей же його кату! —
  • Еол насупившись сказав. —
  • Я все б зробив за сюю плату,
  • Та вітри всі порозпускав:
  • Борей недуж лежить з похмілля,
  • А Нот поїхав на весілля,
  • Зефір же, давній негодяй,
  • З дівчатами заженихався,
  • А Евр в поденщики найнявся, —
  • Як хочеш, так і помишляй!
  • Та вже для тебе обіщаюсь
  • Енеєві я ляпас дать;
  • Я хутко, миттю постараюсь
  • В трістя його к чортам загнать.
  • Прощай же! Швидше убирайся,
  • Обіцянки не забувайся,
  • Бо послі, чуєш, нічичирк!
  • Як збрешеш, то хоча надсядься,
  • На ласку послі не понадься,
  • Тогді від мене возьмеш чвирк».
  • Еол, оставшись на господі,
  • Зобрав всіх вітрів до двора,
  • Велів поганій буть погоді…
  • Якраз на морі і гора!
  • Все море зараз спузирило,
  • Водою мов в ключи забило,
  • Еней тут крикнув, як на пуп;
  • Заплакався і заридався,
  • Пошарпався, увесь подрався,
  • На тім'ї начесав аж струп.
  • Прокляті вітри роздулися,
  • А море з лиха аж реве;
  • Слізьми троянці облилися,
  • Енея за живіт бере;
  • Всі човники їх розчухрало,
  • Багацько війська тут пропало;
  • Тогді набрались всі сто лих!
  • Еней кричіть, що «я Нептуну
  • Півкопи грошей в руку суну,
  • Аби на морі штурм утих».
  • Нептун іздавна був дряпічка,
  • Почув Енеїв голосок;
  • Шатнувся зараз із запічка,
  • Півкопи для його кусок!..
  • І миттю осідлавши рака,
  • Схвативсь на його, мов бурлака,
  • І вирнув з моря як карась.
  • Загомонів на вітрів грізно:
  • «Чого ви гудете так грізно?
  • До моря, знаєте, вам зась!»
  • От тут-то вітри схаменулись
  • І ну всі драла до нори;
  • До ляса, мов ляхи, шатнулись,
  • Або од їжака тхори.
  • Нептун же зараз взяв мітелку
  • І вимів море як світелку,
  • То сонце глянуло на світ.
  • Еней тогді як народився,
  • Разів із п'ять перехрестився,
  • Звелів готовити обід.
  • Поклали шальовки соснові,
  • Кругом наставили мисок;
  • І страву всякую, без мови,
  • В голодний пхали все куток.
  • Тут з салом галушки лигали,
  • Лемішку і куліш глитали
  • І брагу кухликом тягли;
  • Та і горілочку хлистали, —
  • Насилу із-за столу встали
  • І спати послі всі лягли.
  • Венера, не послідня шльоха,
  • Проворна, враг її не взяв,
  • Побачила, що так полоха
  • Еол синка, що аж захляв;
  • Умилася, причепурилась
  • І, як в неділю, нарядилась,
  • Хоть би до дудки на танець!
  • Взяла очіпок грезетовий
  • І кунтуш з усами люстровий,
  • Пішла к Зевесу на ралець.
  • Зевес тогді кружав сивуху
  • І оселедцем заїдав;
  • Він, сьому випивши восьмуху,
  • Послідки з кварти виливав.
  • Прийшла Венера, іскривившись.
  • Заплакалась и завіскрившись,
  • І стала хлипать перед ним:
  • «Чим пред тобою, милий тату,
  • Син заслужив таку мій плату?
  • Ійон, мов в свинки грають їм.
  • Куди йому уже до Риму?
  • Хіба як здохне чорт в рові!
  • Як вернеться пан хан до Криму,
  • Як женитсья сич на сові.
  • Хіба б уже та не Юнона,
  • Щоб не вказала макогона,
  • Що й досі слухає чмелів!
  • Коли б вона та не бісилась,
  • Замовкла і не комизилась,
  • Щоб ти се сам їй ізвелів».
  • Юпітер, все допивши з кубка,
  • Погладив свій рукою чуб:
  • «Ох, доцю, ти моя голубка!
  • Я в правді твердий так, як дуб.
  • Еней збудує сильне царство
  • І заведе своє там панство:
  • Не малий буде він панок.
  • На панщину ввесь світ погонить,

Еще несколько книг в жанре «Поэзия»

Октавия, Луций Сенека Читать →

Сонеты и стихи, Уильям Шекспир Читать →